Як добре мати летючий корабель!
Нам чарівниця сплела його за ніч,
Щоби злітати за тридев'ять земель,
Сонця світлицю побачить віч-на-віч.
Приспів:
Гей, малинові вітрила, несіть
Нас, наче крила, в небесну блакить!
Ближче до сонечка, вище од хмар,
Де лише сокіл над всім господар.
Кажуть, що в сонця вся хата золота,
Янтарний в'ється гарбуз на перелаз,
А під віконцем живая б'є вода —
Всяк, хто нап'ється, — безсмертним стане враз.
Приспів
Чарівну воду ми людям принесем,
Щоб напоїти младий вишневий сад,
Весняну вроду навіки збережем —
Квітучі віти вогонь не візьме й град.
Приспів (двічі)
|
1971–72 рр.,
Київ-Забайкалля |
|
